Акварельні полотна Вікторії Кравченко "відображають" динаміку життя

Ukraine Art News

Редакції Ukraine Art News вдалося поспілкуватись із талановитою художницею та чутливою дівчиною Вікторією Кравченко.

Редакції Ukraine Art News вдалося поспілкуватись із талановитою художницею та чутливою дівчиною Вікторією Кравченко. Сама дівчина народилась у Києві та навчалась на архітектора у Києвському національному університеті будівництва та архітектури, проте зараз проживає в «модному» місті Італії Мілані. Ось, про що нам вдалось дізнатись із творчого життя художниці.

-Як народжуються образи Ваших унікальних робіт?

-Картина завжди народжується спочатку в моїй уяві, коли серце починає битися швидше, коли зупиняюся і відчуваю, що закохана у те, що бачу і хочу поділитися цим відчуттям з усім світом за допомогою фарб. Коли я готова розглядати сюжет годинами, вивчати найдрібніші деталі, коли готова витратити багато годин, намагаючись передати мій захват від того, що я бачу.

- З чого починався Ваш шлях становлення як художника?

-Думаю, я успадкувала художні здібності від моєї мами. Вона малювала усе своє дитинство, закінчила художню школу і мріяла стати художником. Але моя бабуся не була в захваті від цієї ідеї і переконала її, що художник - це не професія. Таким чином, мама відмовилася від малювання, потім народилася я, і вона більше не брала пензля в руки. Я з малечку завжди малювала в шкільних зошитах і щоденниках, проте ніколи не відвідувала художню школу. І коли в 15 років вирішила стати архітектором - я про це пожалкувала, бо мені бракувало досвіду і техніки, а одним із вступних іспитів був академічний малюнок олівцем з натури. Протягом першого курсу в університеті я перший раз спробувала живопис аквареллю, мій товариш показав мені основи цієї техніки. Мене це так захопило: її легкість, прозорість, і я почала приділяти їй все більше і більше часу.

Сьогодні це не просто хобі - це моє натхнення і робота, яка займає майже весь мій час. Кожен раз, я питаю себе: піти на прогулянку або краще помалювати? Почитати художню літературу чи краще поглибити свої знання і взяти книги з малювання або історії мистецтв?

Практика надзвичайно важлива, так як акварель дуже непередбачувана, і у вас не буде можливості виправити помилку. У мене є тільки одна спроба, якщо щось піде не так, я почну з самого початку. Щільність паперу, вологість кисті, вологість паперу –всі фактори дуже важливі. Навіть після 7 років роботи в цій техніці я не завжди можу передбачити результат.

-Чия творчість Вас надихає? Кого з сучасників Ви цінуєте?

-Вже років 10 я захоплююся творчістю польского художника- аквареліста Gregorz Wrobelі. Влітку відвідувала його двотижневий майстер-клас в Варшаві. За професією він також архітектор і завдяки цьому наші погляди на творчість дуже схожі. Ще мені дуже подобаються акварелі американця John Salminen, англійця Ian Sidaway і француза Fabrice Moireau. До речі, в останнього в портфоліо неймовірні ілюстровані книжки про Італію, Францію, Німеччину і Америку (вони справжня перлина моєї творчої бібліотеки).

-Чи брали Ви участь в експозиціях, виставках?

-Так, у мене була персональна виставка 5 років назад у Києві протягом 6-ти місяців, темою якої була Київська архітектура та архітектура інших міст. Зараз вже достатньо матеріалу щоб організувати наступну, тому я шукаю таку можливість. Також я постійно беру участь у різних конкурсах, адже треба постійно тримати себе у тонусі.

-Які творчі плани ви маєте на майбутнє?

-Я пообіцяла сама собі малювати до самої смерті, і тільки покращувати свої здібності, розширювати кругозір. Я вже по троху вчу інших живопису і це мені дуже подобається. Мені б хотілося проводити майстер-класи з невеликими групами учнів, виїжджати на пленер, ділитися враженнями і відкриттями. Також є бажання зробити ще пару тематичних виставок. Моя мрія - проілюструвати книгу, присвячену якомусь місту або цілій країні. Планів дуже багато, питання тільки в часі, але я планую втілити їх по максимуму.

-Як гадаєте, чи можливо навчити людину творчості?

-Як казав мій викладач з образотворчого мистецтва: «Навчити малювати можна навіть мавпу». Точно зобразити на аркуші паперу те, що ти бачиш. Комусь буде даватися важче, комусь легше, це як музика. Ви закінчите 7 років музичної школи і гарантовано зумієте зіграти твір з нот. Технічно. Наскільки це буде з душею і чи зможете Ви писати власну музику- ось це вже більше питання до таланту. Тобто мені здається, навіть якщо Ви дуже старанний і завзятий, але немає в Вас "іскри", до певного моменту Ви дійдете, а далі, перейти межу буде дуже і дуже складно.

-Чи є у Вас картини, які написані під враженнями від чогось (подій, емоцій тощо)?

-Чесно? Немає жодної, яка написана неемоційно. У кожну картину, як мінімум, закладена дуже велика любов до процесу живопису і вміння знаходити красу навіть в тріщині на стіні.

-Ваше життєве кредо?

-Моє кредо - найбільш уживаний вираз у італійців "Чому б і ні?"

-Скажіть, будь ласка, декілька слів для наших читачів

Не бійтеся жити, не відкладайте творчість на потім. Не бійтеся кардинально міняти життя, переїжджати, визнавати собі, що займаєтесь не тим чим насправді хочете або хотілось би, віддавати більше часу улюбленій справі. А якщо ще точніше, боятися можна, але тільки не зупинятися і, як діти, вміти радіти життю, бути цікавими, повними енергії і щодня вчитися чомусь новому.

  •  

Другие публикации

Новини компаній