Моменти істини

informat.com.ua

Весна-2017 небезпідставно претендує на можливість стати сукупністю моментів істини у розвитку України.

Накопичення проблем не може тривати довіку, їх варто ефективно вирішувати та розв’язувати вже зараз. За три роки після початку анексії Криму загроза існуванню Української держави швидше не зменшилася, а набула нових форм та обрисів.

Внутрішні виклики

Останні події лише підкреслили нагальну потребу розробку стратегії повернення окупованих територій, яку можна було не лише продемонструвати світовій спільноті, але і об’єднати навколо неї максимальну кількість здорових сил українського суспільства. Відтермінування появи цього документа не лише збільшує кількість різноманітних загроз для України, але і дозволяє її опонентам та недоброзичливцям створювати все нові та нові плани вирішення проблем України без її безпосередньої участі. Схоже, далеко не всі розуміють, що втрата зовнішньополітичної суб’єктності однією з найбільших європейських проблем може становити собою загальноконтинентальну проблему, що спроможна спричинити загальноєвропейський ефект доміно з негативними наслідками.

Тривала економічна та суспільно-політична криза, аспекти якої визначають порядок денний розвитку України сьогодні, спричинила потребу суспільства у швидких рішеннях. Мільйони людей не готові чекати роками, доки ситуація суттєво покращиться, і цим поспіхом користуються політики, які називають себе носіями різних ідеологій. Пересічного громадянина не надто цікавить пост-правда у виконанні політиків, він швидше потребує ефективної комунікації тут і зараз, в умовах, коли почувається не надто комфортно.

Для прикладу чорно-білих рішень можна згадати блокаду сполучень на Донбасі, яка стала каталізатором «введення зовнішнього управління» на понад 40 українських підприємств, що перебувають на тимчасово неконтрольованих територіях. Як не намагалися представники влади переконати своїх опонентів у її шкідливості та алогічності в умовах протистояння з Росією, ініціатори вирішили не відступати. Вони не дочекалися силової реакції, спроможної загострити кризу. Проте паралельно бойовики з сепаратистських «республік» (насправді – їхні російські куратори) гучно заявляють про загрозу соціальної катастрофи у підконтрольній ним частині Донбасу. Поки вірогідним виглядає продаж вугілля та різноманітної продукції по демпінгових цінах у Росію, адже лавиноподібне згортання економічної співпраці між нашими державами не означає відмову російських підприємств у сировині чи продукції за демпінговими цінами.

Бюджету України в цих умовах загрожують значні втрати, які складно було запланувати та спрогнозувати, проте їхні негативні наслідки можуть виступити у ролі каталізатору масштабної кризи. Весна традиційно сприймається як час підвищення протестної температури у суспільстві, і різноманіття опозиції лише сприяє цьому. Буде прикро, якщо паростки економічного зростання будуть знищені черговою хвилею популізму, адже Україна і без того пасе задніх в Європі за багатьма економічними показниками, що виглядає знущанням з огляду на потенціал нашої держави.

Зрозумілими стають і публічні атаки на голову правління Національного банку Валерію Гонтареву, яку надто активно почали сватати у відставку. Цікаво, що чергова зграя медіа-качок на цю тему з’явилася на тлі виходу на фінішну пряму переговорів між Україною та МВФ щодо надання чергового траншу кредиту Фонду – події швидше символічної, ніж такої, що має реанімаційне значення для української економіки. Проте отримання дешевих фінансових ресурсів від МВФ, серед іншого, є сигналом для інших потенційних кредиторів та інвесторів.

З іншого боку, кризова ситуація повинна, зрештою, створити умови для консолідації політиків чи прояву у них інстинкту самозбереження. За великим рахунком, далі терпіти вже не можна, оскільки тупцювання країни на місці в умовах кризи породжує зневіру, яку цілком можна назвати головною зброєю гібридної війни. Усвідомлення цінності Української держави та визначення реалістичних шляхів відновлення її територіальної цілісності – головне завдання на весну цього року. І конкретні кроки у цьому напрямі мають бути неординарними та переконливими.

Зовнішні загрози

Україна вийшла на фінальну стадію у процесі отримання безвізового режиму. Все йде до того, що у квітні – травні буде ухвалено необхідні процедурні рішення, і вже в червні 2017 року українці зможуть відвідувати країни ЄС без віз. Цей крок має призвести до зрушень у усвідомленні пересічними громадянами нашої держави особливостей євроінтеграції та сприянні свідомому вибору шляху розвитку нашої країни.

Нині від ратифікації Угоди про асоціацію між Україною та ЄС відділяє лише рішення Сенату Нідерландів. Як і належить верхній палаті, той повинен продемонструвати виважене рішення, яке формалізує процес зближення найбільшого у світі простору прав та свобод та країни, яка спроможна посилити собою Європейський Союз у разі вступу до нього. Хоча до цього часу ще далеко, процес внутрішньої європеїзації України потрібний вже сьогодні, незалежно від того, чи збережеться Євросоюз у нинішньому вигляді чи буде змінюватися. Напевне сьогодні ніхто не візьметься прогнозувати середньотермінові євро-перспективи.

Звісно, конфлікт на Донбасі і надалі буде фактором впливу на ситуацію в Україні. Зовнішні гравці не лише продукують різноманітні плани примирення з різним ступенем реалістичності, вони намагаються створити нові матриці примирення. І дует польського та британського керівників МЗС у Києві з пропозицією про новий формат переговорів, і приїзд нового шефа німецького зовнішньополітичного відомства, які позначили собою початок весни, свідчать про одне: конфлікт на сході України і надалі спричиняє тривогу у багатьох світових столицях.

Позиція США стосовно врегулювання російсько-українського конфлікту досі не визначена. Дональд Трамп змушений маневрувати та шукати шляхи порозуміння з Конгресом, що виглядає не завжди легким завданням. У Кремлі сподіваються на big deal (велику домовленість) Путіна та Трампа, проте російським vip-персонам все важче приховати розчарування 45-м американським президентом. У цій ситуації Україна має не лише шукати шляхи для зустрічі Порошенка та Трампа, але і постати у вигляді цікавої та перспективної для Штатів країни. У сучасному світі бал править прагматизм, і це необхідно враховувати.

Рання весна 2017 року породжує не лише надії та сподівання, але і дарує шанси на зміни, без яких очікувати від України ефективної боротьби за самовизначення. Не варто очікувати милості від сильних світу цього – потенціал нашої держави заслуговує на розвиток та реалізацію попри будь-які несприятливі моменти. Проблема забезпечення розвитку України нікуди не зникла, і її потрібно вирішити.

  •  

Другие публикации

Новини компаній