Про нескорених духом танцівників Тернополя

Тернопіль наживо

Віра в себе, улюблене заняття, працьовитість і наполегливість здатні робити дива в нашому житті.

У цьому глибоко переконані керівник народної студії сучасної хореографії Т.А.Н.Г.оdancecompany» Любов Борисяк та її вихованці – Марія Голод і Віктор Тарасюк.

До речі, саме ці двоє танцівників отримали головні ролі в одноактному балеті «Нескорені духом», презентація якого відбулась 18 травня 2016 року в ПК «Березіль» з нагоди 25-річчя колективу та 50-річчя ТНЕУ.

 

Марія втілювала образ Долі, а Віктор зіграв Нескореного. Між цими танцівниками та персонажами балету, яких вони зіграли, можна провести паралелі, адже попри молодий вік Марії та Віктора, за їхніми плечима понад десять років занять танцями і серйозні труднощі, що не раз ставали їм на заваді. Але, як стверджує керівник студії Любов Борисяк, усі її підопічні просто роблять те, що дуже люблять, тому вже сам процес репетицій приносить їм задоволення, а коли виникають якісь перешкоди, вони ніколи невідступають, а гідно долають їх.

 

Танцює після перелому хребта

 

Віктору Тарасюку лише 17 років. З них 11 він займається танцями. Ініціатором була мама, яка привела його в студію сучасної хореографії «Т.А.Н.Г.оdancecompany». Спочатку хлопецьне дуже хотів цим займатися,  але згодом захопився і тепер не уявляє без танців свого життя. Першим викладачем хореографії була Любов Йосипівна Борисяк, яка вміло розвинула мистецькі здібності юнака, і саме йому довірила роль Нескореного в одноактному балеті «Нескорені духом».

 

Серйозною перешкодою на шляху до професійних танців стала для Віктора важка травма хребта у 2012 році. В школі на уроці фізичної культури він невдало впав. Медики приголомшили діагнозом – компресійний перелом хребта, через що хлопець півроку був змушений лежати в ліжку, проходити тривалий  курс реабілітації, вчитися заново ходити. Переживши усе це, він мужньо сприйняв невтішний вердикт лікарів – йому категорично заборонили займатися танцями. Але це не зупинило хлопця, а, навпаки, розбудило в ньому нові внутрішні сили для того, щоб кардинально змінити цю ситуацію. Тож попри усі песимістичні прогнози щодо його улюбленого заняття, незважаючи на біль і дискомфорт, вже через рік юнак подолав страх, відновив свої сили і знову вийшов на сцену, щоб танцювати.

 

Наразі вершиною його танцювальної кар’єри стала головна  роль в одноактному балеті «Нескорені духом», де Віктор Тарасюк був в образі ключового персонажа Нескореного. Це перша велика робота юнака. Працювати над образом  допомагало заохочення Любові Йосипівни та непростий життєвий досвід.

Читайте також: Кому міська рада виставила претензій майже на два мільйони гривень?

  І я, і Нескорений пов’язані схожими життєвими ситуаціями, – каже Віктор Тарасюк. – Зокрема, я боровся з певними обставинами, які були проти мене: через перелом хребта всі казали, що мені не треба більше ходити на танці, бо буде гірше для мене, а в балеті ніхто не хотів бути з Нескореним. Але і я, і мій персонаж вірили в себе, незважаючи ні на що.

–  Його герой опирався думкам інших людей, протистояв певним  стереотипам, які заважають, – додає Любов Йосипівна. –  Інколи людина каже, що буде чимось жертвувати, а чимось ні. Балет про тих людей, які всупереч усьому йдуть до своєї мети, незважаючи на обставини. Таких романтиків, вірних своїм ідеалам, у сучасному житті дуже мало. В час, коли ми всюди оточені комфортом, в цій парадигмі конформізму, що вбиває романтизм, люди заради якихось високих цілей дуже рідко здатні робити неординарні вчинки. Проте є винятки,  є окремі особистості, які, як показує новітня історія України, здатні виходити за межі власного комфорту і жертвувати найціннішим – своїм життям.

Для Віктора Тарасюка роль Нескореного – не придумана, вона підлаштована під нього. Любов Борисяк переконана в тому, що у відповідних життєвих ситуаціях, хлопець вчинив би так само благородно, як і його герой, зважаючи на те, що такі особи, як Нескорений, завжди ведуть себе однаково за будь-яких обставин – вони готові руйнувати щось, якщо знають, що це їм потрібно.

 

Попри те, що Віктор Тарасюк обрав для себе технічну спеціальність – навчається на першому курсі факультету комп’ютерних інформаційних технологій ТНЕУ, каже, що танці  стали для нього своєрідним наркотиком, тому в майбутньому планує поєднувати роботу ІТ-спеціаліста й улюблене заняття.

 

Роль Нескореного і власний життєвий досвід підштовхнули юнака до такої думки: хоч якими складними не були б обставини, ніколи не треба здаватися, а завжди прислухатися до свого серця. Він вчинив саме так, і в його ситуації все склалося якнайкраще.

 

Коли ж Віктору щось не вдається, завжди мотивує себе тим, що має бути результат роботи, який неодмінно принесе винагороду. Для того, щоби тримати себе у хорошій формі, ходить у тренажерний зал. Юнакові ніколи не бракує уваги з боку представниць прекрасної статі, оскільки танцює в дівочому колективі. І хоч це йому імпонує, проте серце Віктора належить коханій дівчині Діані, з якою зустрічаються вже півтора року. До речі, під його впливом  вона теж почала танцювати.

 

«Найголовніше – дорога до мети»

 

26-річна учасниця першого складу й випускниця студії сучасної хореографії «Т.А.Н.Г.оdancecompany» Марія Голод танцює вже 16 років. Вперше прийшла на заняття ще десятирічною дівчинкою саме в день свого народження. Справа в тому, що тітка Марії, яка працювала в ТНЕУ, пообіцяла зробити їй подарунок – записати на танці. Дівчинка дуже чекала цього дня, але так сталося, що на перше заняття вона запізнилася. Справа в тому, що на той час Марія жила в селі біля Тернополя, тому їй було важко добиратися на репетиції.  Часто довго доводилося чекати на транспорт, особливо в холодну пору року. Інколи ночувала у родичів.  Попри труднощі у неї ніколи не виникало бажання залишити танці.

 

–        Після  закінчення школи дуже хотіла здобути хореографічну освіту, але для цього потрібно було переїхати в інше місто, а коштів на навчання ні в мене, ні в батьків не було, – стверджує дівчина. –Тому я вступила в ТНЕУ на спеціальність менеджер підприємницької діяльності.

Щоб оплатити за навчання,Марія Голод влаштувалась на роботу.  Каже, що з колективом дуже пощастило, адже всі знали, що вона танцює, тому з розумінням ставилися до її походів на репетиції. 

 

–        Так япропрацювала три роки, – розповідає Марія. – Потім Любов Йосипівна порадила мені займатися в студії з дітками. Спочатку вона взяла мене до себе, а потім домовилася з дирекцією ЗОШ № 2 про зал, де я почала вести танцювальний гурток. Ось уже 7 років, як я керую колективом «Квіти життя», а це дві групи із 50 дітей.

 

Першою і останньою вчителькою танців для дівчини є Любов Йосипівна Борисяк. Вона завжди була взірцем для Марії. А вже колипочала викладати сама, то зрозуміла, що перейняла звички своєї наставниці, яка з-поміж інших керівників вирізняється дисципліною і цілеспрямованістю. 

 

Після закінчення ТНЕУ МаріяГолодтаки здобула омріяну хореографічну освіту у Рівненському державному гуманітарному університеті. Невдовзі планує їхати за кордон працюватиза контрактом.

 

–        Досі я точно знала, що буду танцівницею, – зазначає дівчина. – Наразі не можу сказати, якою буде моя кар’єра через 10 років, оскільки зараз стою на роздоріжжі, і як складеться моя подальша доля – невідомо.

 

Мабуть, символічно, що у балеті «Нескорені духом» Марія Голод втілила образ Долі. Це перша велика робота танцівниці, тому вона понад усе прагнула, щоб і танець, і акторська гра були на найвищому рівні.

 

–        Я дуже переживала, адже Долю треба було не так станцювати, як відобразити емоційно, правильно зігравши цю роль, щоб глядачам було зрозуміло, – розповідає дівчина.

 

Вона переконана в тому, що якщо чогось дуже хочеш, то цього завжди можна досягти. Головне – правильно вибудувати графік свого особистого життя і роботи, тоді всенеодмінно вийде. Також Марія вважає, що для професійного танцівника нема неможливих завдань, треба лише хотіти, бути наполегливим і цілеспрямованим.

 

–        Коли ти хочеш танцювати, то будеш це робити, незважаючи на труднощі і різні перешкоди,– доповнює розповідь дівчини Любов Борисяк. – У Марічки теж були проблеми зі спиною і колінами, але вона бажала займатися улюбленою справою, тому лікувалася, відновлювала форму і продовжувала танцювати. Це стосується і особистого життя. Буває, що другій половинці не дуже подобається те, чим ти займаєшся, тому доводиться вибирати: влаштовувати особисте життя чи танцювати далі. Тоді треба шукати компроміс. Коли ж людина змінює свою думку не на користь улюбленого заняття, то це свідчить або про її силу, або про її слабкість. В Марічки теж була така дилема, проте вона намагається шукати компроміс.

 

Головним мотиватором для Марії Голод є власне правило: «Якщо я цього не зроблю, то за мене не зробить ніхто». Саме тому вона вважає, що коли щось не виходить, то не можна просто сісти і плакати, треба не здаватися і продовжувати вірити в себе.

 

–        Ніколи не можна опускати рук, хоч як не було б важко, – наголошує дівчина. – Потрібно не дуже себе жаліти. Якщо щось не виходить з першого разу, слід пробувати знову і знову, вчитися на власних помилках, адже найголовніше – це дорога від початку і до кінця твоєї мети.

 

Резюмуючи усе сказане своїми учнями, Любов Борисяк підкреслює, що дуже легко йти до своєї мети, якщо тобі подобається та дорога, якою ти йдеш, якщо ти отримуєш задоволення від професії, бо тоді кінцевий результат завжди є винагородою.

 

–        Ми ніколи не ставимо перед собою якусь конкретну мету – зробити стільки-то, танцювати таке-то і побувати там-то, – пояснює керівник студії сучасної хореографії  «Т.А.Н.Г.оdancecompany». – Ми просто робимо те, що дуже любимо, і сам процес репетицій вже приносить нам задоволення. Головне  – знайти ту справу, яка тобі подобається, не дивитись на в’їдливі коментарі, упередження, думки заздрісних людей. Зараз нема межі між чоловічими та жіночими справами. Важливо займатися тим, що приносить людям радість і користь, а нам самим – задоволення. Це основний меседж, який ми всі хочемо донести.

 

До речі, нещодавно всі учасники балету «Нескорені духом» повернулись із двотижневих гастролей із Польщі, де дали понад 30 концертів.Балет побачили тисячі польських глядачів, які висловлювали своє щире захоплення,дякували,співчували, інколи плакали. – Їх зворушила наша історія та емоційність виконання , – каже Любов Борисяк. – Тепер маємо багато запрошень і пропозицій про подальшу співпрацю.

 

Леся Заморська

Другие публикации

Новини компаній