Підлеглі Кличка на сумнівних підставах заплатили компанії Хмельницького 112,9 млн гривень за цех №5 “Більшовика”

УкрМедіа

Реконструкція Шулявської розв'язки у столиці вже обійшлася киянам в “шалені гроші”, а невдовзі, схоже, принесе пов'язаній з Максимом Микитасем компанії додаткові сотні мільйонів гривень з міського бюджету. Розпочати нові роботи з реконструкції дозволить знесення цеху №5 заводу “Більшовик” на просп. Перемоги, 49/2. За цей об'єкт столична влада нещодавна, без зайвого розголосу, заплатила 112,9 млн гривень АТ “ПКМЗ”, яке з жовтня 2021 року контролює бізнесмен зі старим російським корінням і великим політичним минулим Василь Хмельницький. Що важливо: тут може йти мова про переплату 78,1 млн гривень, адже до загальної суми викупної вартості цеху №5 було додано ціну землі, яка і так знаходилася в комунальній власності столиці. Те, що керівництво Київради навіть не спробувало провести “другий раунд” судового процесу, щоб заощадити ці кошти, може свідчити про якісь усні домовленості команди Віталія Кличка (на колажі праворуч) з Василем Хмельницьким (на колажі ліворуч).

Як стало відомо із даних Єдиного веб-порталу використання публічних коштів, 15 листопада 2022 року КП “Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд” (“ДБШТС”) перерахувало АТ “Перший київський машинобудівний завод” (“ПКМЗ”) 112,9 млн гривень у якості відшкодування вартості викупної ціни об'єкта нерухомого майна.

Мова йде про цех №5 заводу “Більшовик” (загальна площа цеху – 13 тис. кв. м), без знесення якого продовження реконструкції транспортної розв'язки на перетині проспекту Перемоги з вул. Гетьмана (т.зв. “Шулявський шляхопровід”) за обраним столичною владою проєктом неможливе. Тепер цех №5 заводу “Більшовик” за процедурою примусового відчуження перейшов до комунальної власності громади Києва.

Компенсація власнику цеха була сплачена на виконання рішення Шостого апеляційного адміністративного суду від 2 лютого 2022 року у справі №855/13/21. За позовом Київради цей суд “з мотивів суспільної необхідності” зобов'язав АТ “ПКМЗ” продати киянам згаданий об'єкт саме за 112,9 млн гривень.

Згідно з Кодексом адміністративного судочинства, справи стосовно примусового відчуження майна у якості судів першої інстанції розглядають саме апеляційні суди. Апеляційні скарги по таким справам розглядає касаційний суд, але в Київраді вирішили до цієї інстанції не звертатись. І це дивно, бо під час першого розгляду цієї справи в суді юристи столичної міськради наполягали на тому, що придбання цеху №5 заводу “Більшовик” для його подальшого знесення мала обійтися громаді міста в 34,7 млн гривень (на 78,1 млн гривень дешевше).

“Золота розв'язка”

Старт процесу реконструкції Шулявської розв'язки дав частковий обвал конструкцій мосту в лютому 2017 року. Як це часто буває, відбудовувати об'єкт в Київській міськдержадміністрації (КМДА) вирішили за найскладнішим та найдорожчим проєктом – інституту “Київдормістпроект”, який передбачає обов'язкове знесення будівель заводу “Більшовик”.

Така ідея викликала шквал критики серед експертів та громадських активістів, які закликали КМДА підтримати альтернативний проєкт Віктора Петрука. Цей фахівець пропонував спорудити на місці аварії трирівневу розв'язки із реверсним кільцем, що дозволило б і збільшити пропускну спроможність шляхопроводу, і заощадити кошти міського бюджету на викупі майна заводу “Більшовик”.

Втім, незважаючи на значний суспільний резонанс, підлеглі мера-голови КМДА Віталія Кличка свої плани змінювати не стали.

Підрядником реконструкції Шулявської розв'язки у червні 2018 року було обрано ТОВ “Північно-український будівельний альянс”.

Спочатку укладеним із КП “ДШБТС” договором, було передбачено, що вказана компанія отримає за реалізацію даного проєкту 598,4 млн гривень. Але надалі до цієї угоди були внесені зміни, відповідно до яких вартість робіт зросла до 814,5 млн гривень.

При цьому, згідно розпорядження КМДА №1775 від 7 жовтня 2019 року, загальна вартість будівництва оцінювалася вже у розмірі 1,05 млрд гривень. Таке підвищення ціни керівництво міста пояснювало тим, що в рамках реконструкції запланували виконання суміжних робіт – зокрема, перенесення колектору і тепломереж поблизу мосту.

Восени 2019 року реконструкцією Шулявського шляхопроводу зацікавилися правоохоронці. Тоді Національне антикорупційне бюро України (НАБУ) розпочало слідство за фактом того, що міський голова Києва Віталій Кличко незаконно сприяв перемозі вказаного підрядника у відповідному тендері і що дані роботи здійснюються за завищеними цінами.

За даними журналістського проєкту “Схеми”, одним із конкурентів ТОВ “Північно-український будівельний альянс” на відповідному тендері виступило пов'язане з цією компанією ТОВ “Спецбуд-Плюс”. Тобто, вочевидь, бюджетні кошти за реконструкцію транспортної розв'язки мали намір надати саме компанії із орбіти сумнозвісного Максима Микитася.

Микитася, нагадаємо, у жовтні поточного року посадили до слідчого ізолятора в рамках чергового кримінального провадження. За інформацією слідства, бізнесмен намагався підкупити міського голову Дніпра Бориса Філатова, щоб за 22 млн євро отримати підряд на будівництво метро у місті.

В грудні 2020 року по Шулявському шляхопроводу було запущено проїзд, але реконструкція на цьому не закінчилась.

За даними Програми економічного та соціального розвитку Києва на 2021-2023 роки, загальна вартість реконструкції Шулявської розв'язки на сьогодні становить 1,99 млрд гривень. Ймовірно, в цю суму закладена приблизна вартість робіт по зносу будівлі цеху №5 заводу “Більшовик” і подальшої роботи по будівництву нових з'їздів з Шулявського путепроводу. А займатись цим, судячи з усього, буде все те ж ТОВ “Північно-український будівельний альянс” – має відповідний чинний договір з КП “ДШБТС”, вартість якого можна й надалі збільшувати.

Компенсація за свою ж землю

Коли столичні власті почали реконструкцію Шулявської розв'язки, цех №5 заводу “Більшовик” належав АТ “ПКМЗ”, 100% акцій якого перебувало у власності Фонду держмайна України (ФДМУ).

12 грудня 2019 року Київрада рішенням №447/8020 погодила викуп цього майна, доручила КП “ДБШТС” повідомити про це його власника та забезпечити проведення оцінки об'єкта. Оцінкою займалося ТОВ “Інвесткон” – компанія, яку на тендері обрало КП “ДБШТС”. Ця фірма в березні 2020 року визначила, що ринкова вартість цеху №5 “Більшовика” дорівнює 200,5 млн гривень. Можливо, в цю суму тоді увійшла оціночна вартість земельної ділянки під будівлею.

Через те, що АТ “ПКМЗ” відразу відмовилося надавати добровільну згоду на продажу цього об'єкта, у січні 2021 року Київрада звернулася до Шостого апеляційного адмінсуду з позовом щодо “примусового відчуження нерухомого майна з мотивів суспільної необхідності”. При цьому, міська рада прописала” в позовній заяві викупну вартість в розмірі 109,4 млн гривень.

У матеріалах справи не уточнюється, як саме і коли була визначена ця цифра. Але така вартість АТ “ПКМЗ” не влаштовувала. Через це за клопотанням столичної міськради була проведена судова експертиза, яка визначила, що вартість викупу дорівнює 112,9 млн гривень.

Втім, юристи Київради “забракували” таку оцінку та уточнили свої вимоги – заявили, що придбання даного майна має обійтися громаді міста не більше, ніж в 34,7 млн гривень. Таку позицію вони аргументували тим, що саме стільки коштують будівлі цеху №5, а “вартість прав, пов'язаних з земельною ділянкою (право постійного користування)”, яка дорівнює 78,1 млн гривень, не можна враховувати в загальну суму викупу.

Протягом першої половини 2021 року АТ “ПКМЗ” виступало проти задоволення цього позову. Але незабаром відбулася “історична приватизація” – 27 жовтня 2021 року ФДМУ продав на аукціоні ТОВ “Дженерал Коммерс” (компанія, пов'язана із групою UFuture Василя Хмельницького та Андрія Іванова) 100% акцій АТ “ПКМЗ” за 1 млрд 429 млн 17 тисяч гривень. Відповідний договір купівлі-продажу було укладено між цією компанією і ФДМУ в листопаді того ж року.

Як невдовзі проінформувала , до проведення приватизації учасники будівельного ринку оцінювали цей актив у два-три рази дорожче (3-4 млрд гривень), а до участі в аукціоні ФДМУ допустив чомусь лише три компанії, хоча було подано 15 заявок. Примітно також, що серед “конкурентів” ТОВ “Дженерал Коммерс” було, наприклад, ТОВ “Інвест Новація”, з власником якого, Степаном Черновецьким (син екс-мера Києва Леоніда Черновецького), Василь Хмельницький має спільні проєкти бізнеса.

Після зміни власника позиція АТ “ПКМЗ” з приводу продажу цеху №5 заводу “Більшовик” змінилася. В грудні 2021 року представник ТОВ “Дженерал Коммерс” на суді заявив, що його компанія не проти “наявності суспільної необхідності у відчуженні спірного об'єкту нерухомого майна”, втім вважає, що його викупна ціна має бути встановлена на рівні, визначеному в судовій експертизі – 112,9 млн гривень.

Шостий апеляційний адмінсуд так і вирішив.

Невтішні висновки

Зазначимо, завод “Більшовик” займає дві земельні ділянки на просп. Перемоги, 49/2, загальною площею близько 33 га. Обидві ділянки знаходяться в комунальній власності Києва та використовуються АТ “ПКМЗ” на праві постійного користування (на підставі акту на право користування землею ще від 10 липня 1961 року). “П'ятий цех” займає частину цієї землі площею 1,71 га.

Відповідно, де-факто столична влада викупила у заводу свою ж землю – майно територіальної громади Києва.

Показовим є те, що Київрада вирішила не оскаржувати рішення Шостого апеляційного адмінсуду від 2 лютого 2022 року, хоча для цього органу таке оскарження, мабуть, де-факто є обов'язком. Тобто, столичний муніципалітет, очевидно, мав би спробувати довести в апеляційному суді, що витрачати грошові кошти з міського бюджету на викуп своєї ж землі громада Києва не повинна.

Вочевидь, на цей факт повинні звернути увагу правоохоронні органи, які раніше неодноразово висловлювали зауваження різним столичним структурам стосовно неналежного представлення інтересів міської громади в судах.

Цікавим є і “мовчання” столичної влади стосовно такого результату розгляду судової справи – воно різко контрастує із заявами чиновників і депутатів, які протягом останніх чотирьох років називали викуп цеху №5 ледве не “справою честі”. Але наразі у відкритих джерелах не знайти будь-яких заяв чиновників та депутатів щодо цієї “перемоги”. Ні сайт Київради, ні сайт КМДА не повідомили ні про “позитивне” для столичної влади рішення суду, ні про перерахування коштів цьому заводу.

Вочевидь, така "інформаційна тиша" пов'язана з небажанням столичної влади роздмухувати полум'я суспільного невдоволення, адже громада Києва зі стовідсотково ймовірністю задала би питання, чи є такі видатки "виправданими" у період, коли в країні війна і у місті вистачає проблем, на вирішення яких знадобилися б перераховані АТ "ПКМЗ" кошти.

Адже, зважаючи на вказані вище факти, можна припустити, що викуп “п'ятого цеху” став наслідком певних домовленостей між столичною владою та новими власниками АТ “ПКМЗ”, які входять до орбіти Василя Хмельницького.

Глибокі історії: бандитський Петербург, путін, "Запоріжсталь" і "Партія зелених"

АТ “ПКМЗ” має більш ніж сторічну історію, але, як існуюча на сьогоднішній день юридична особа, було зареєстроване у грудні 1994 року. Керівником цього акціонерного товариства з січня 2022 року є Олександр Шевченко, а засновником – мешканець Києва Володимир Долгополов, який, за даними Youcontrol, здійснює на “ПКМЗ” непрямий вирішальний вплив через згадане вище ТОВ “Дженерал Коммерс”.

У свою чергу ТОВ “Дженерал Коммерс” було зареєстровано у Києві у квітні 2018 року. Його керівником, кінцевим бенефіціаром і одним із співзасновників вказано згаданого вище Володимира Долгополова. Також серед засновників ТОВ “Дженерал Коммерс” зазначено три компанії – українське АТ “ЗНВКІФ “Ларам Систем”, а також кіпрські “АБ Піллар Холдінгз Лімітед” і “ЮПД Холдінгз Лімітед” .

Система Youcontrol відносить згадане вище АТ “ЗНВКІФ “Ларам Систем” до інвестиційної групи “UFuture”, яка об'єднує більше двох з половиною сотень компаній, зайнятих у сферах нерухомості, промисловості, відновлюваної енергетики, фармацевтики і т.д. Головними активами цієї групи є відомий девелопер і забудовник “UDP”, міжнародний аеропорт "Київ" ім. І. Сікорського (Жуляни), національний оператор зовнішньої реклами "РТМ-Україна" тощо.

Засновником і мажоритарним акціонером групи “UFuture” є згаданий вище Василь Хмельницький – народний депутат України IV-VII скликань (від “Партії зелених”, БЮТ і Партії регіонів), відомий підприємець з російським корінням, який за часів мерів Олександра Омельченка та Леоніда Черновецького мав пряме відношення до монополій Києва – “Київгазу”, “Київхлібу”, банку “Хрещатик”.

Ще однією ключовою особою “UFuture” та керуючим партнером цієї групи є бізнесмен Андрій Іванов. Саме Хмельницький та Іванов є авторами “Київенергохолдингу”, через який за часів Черновецького у київської громади були фактично вкрадені “Київгаз” і “Київводоканал”.

Після повномасштабного військового нападу російської федерації на Україну 24 лютого особливо цікаво виглядає початок підприємницької діяльності Хмельницького та Іванова. Хмельницький почав займатись бізнесом в Петербурзі наприкінці 1980-х років – під началом братів Варваріних, які на той момент переважно займались експортом. В інтерв'ю "Дзеркалу тижня" , опублікованому 16 березня 2007 року, Андрій Іванов сказав, що в Петербурзі Хмельницкий "фактично керував нафтовим напрямком в "Орімі" (назва компанії Дмитра та Олександра Варваріних, - ).

"Він (Хмельницький, – ) мій друг. Ми дійсно познайомились в Петербурзі", – розповідав 15 років назад Андрій Іванов, який, за його словами, на початку 1990-х переїхав в Петербург з Севастополя, де він вже "займався бізнесом". В "Орімі" офіцер військово-морського флоту росії Іванов очолив самарський філіал компанії.

На той момент брати Варваріни, за даними сайта Skelet-Info (спеціалізується на політичному й економічному компроматі), перебували в партнерських стосунках з мером Петербурга Анатолієм Собачком, помічником котрого був володимир путін. Серед функціональних обов'язків путіна був частковий контроль над морським портом Петербурга, в тому числі - збір хабарів з підприємців-експортерів та участь в їхньому бізнесі. Тобто Хмельницький за робочими справами "Орімі" міг перетинатися й бути знайомим з помічником мера Петербурга – майбутнім президент рф володимиром путіним.

За відкритими джерелами можна зробити приблизний висновок, що Василь Хмельницький приїхав з Петербурга в Київ на початку 1990-х років керувати бізнесом Варваріних – імпортувати до України російські нафтопродукти. За ним достатньо швидко з Петербургу в Київ переїхав Андрій Іванов, який, за даними "ОРД" на той момент мав прізвище Дірнбергер. Вдвох вони викупили долю Варваріних в українському бізнесі і зайнялись власною справою, підтримуючи тісні ділові стосунки з пітерською альма-матер.

Тоді нових українських підприємців з Петербурга дуже цікавила приватизація "Запорожсталі". Skelet-Info без посилання на конкретні джерела пише, що гроші на приватизацію запорізького меткомбінату Хмельницький отримав від Дмитра Варваріна. Тоді ж Хмельницький, нібито, отримав від Варваріна і гроші на кампанію "Партії зелених" в 1998 році, внаслідок якої Хмельницький вперше потрапив в Верховну Раду в якості народного депутата.

В 2000 році Дмитра Варваріна було вбито в кримінальних війнах мафіозних кланів Петербургу. "ОРД" з посиланням на вже неактивний лінк російського сайту "ДП", повідомляє, що Хмельницький на похованні Варваріна "дав зрозуміти", мовляв, він знає про фінансування покійним виборчої кампанії "Партії зелених".

Нагадаємо, саундтреком виборчої кампанії першої і останньої успішної кампанії "Партії зелених" в 1998 році став хіт гурту "Скрябін" (Кузьма) "Танець пінгвіна".

Кузьма "Скрябін", "Танець пінгвіна"

Знавці впевнені, що вбивство Варваріна замовили "бізнес-партнери" володимира путіна, на той момент вже президента росії. Тому важко підозрювати Василя Хмельницького в симпатіях до президента російської федерації. Втім, це не заважало Хмельницькому приятелювати з керівником російського "Сбєрбанку" Германом Грефом і отримувати великі кредити в його державній фінансовій установі. Як ніщо не завадило Хмельницькому в 2015 році стати співвласником Іркутської нафтової компанії.

Найвідоміший сьогодні сюжет співпраці Василя Хмельницького з російськими олігархами, які, як відомо, цілком залежать від путіна та його найближчого оточення, – партнерство співвласника UFuture з Аркадієм Ротенбергом в столичному ТРЦ Ocean Plaza. В серпні цього року Печерський райсуд Києва арештував частку Ротенберга в ТРЦ Ocean Plaza та передав її в управління АРМА. Доля частки Ротенберга невідома, але вже сьогодні, 22 листопада, Ocean Plaza має відкритись.

Як неодноразово повідомляла , компані] із орбіти Василя Хмельницького регулярно фігурують у земельних скандалах. Серед прикладів – СТОВ “Агрокомбінат “Хотівський”, яке у 2017-2018 роках за сумнівних обставин зареєструвало за собою право оренди на 1 тис. га столичної землі в районі столичного парка “Феофанія” та місцевості “Пирогово”, а потім намагалося довести прокуратурі, що все “чисто і по закону”.

Обов'язки директора КП "ДБШТC" з 8 листопада 2021 року виконує заступник директора цього підприємства з економіки Наталія Хоматова. Дане підприємство підпорядковане Департаменту транспортної інфраструктури КМДА, який з 1 вересня 2021 року очолює Руслан Кандибор. Діяльність зазначеного департаменту з 9 листопада 2021 року контролює особисто Віталій Кличко.

ФДМУ з 7 вересня 2022 року очолює Рустем Умєров, який до цього призначення був нардепом діючого IX скликання Верховної Ради від партії “Голос”. Раніше, з 19 вересня 2019 року по 17 лютого 2022 року, керівником ФДМУ був Дмитро Сенниченко. Після його звільнення і до призначення Умєрова обов'язки керівника фонду виконували перша заступниця його очільника Ольга Батова, яку Умеров поміняв на Дмитра Кліменкова з "Міжнародних авіаліній України" Дмитра Коломойського.

Іван Кулик

  •  

Другие публикации

Новини компаній