Якщо хтось давав цукерки, це було круто (Фото)

TeNews

До нашого дому на крилах різдвяних колядок завітало Різдво, а разом з ним – вертеп.

До нашого дому на крилах різдвяних колядок завітало Різдво, а разом з ним – вертеп. Така чудова Великогаївська молодь. Десятикласники. Вразили своєю шляхетністю і водночас природною щирістю, толерантністю, внутрішнім спокоєм і вмінням відтворити давню епоху, епоху, коли прийшов у цей світ Ісус Христос – символ нескінченного світла і любові.

У моєму дитинстві вертепів не було. Вперше «вертепний» світ відкрила для себе, тут, на Заході України. Було це 30 років тому. У моєму дитинстві все було інакше, з точністю до навпаки: таємна кутя, тиха колядка. Щоправда, замість «Ой, радуйся, земле, Син Божий народився!» всі голосно співали перефразований рядок «рік Новий народився». Моє покоління навіть не здогадувалося про цинічну підміну усталених понять.

У моєму дитинстві напередодні зимових (не різдвяних) канікул була традиційна лінійка, коли директор школи грізно всіх попереджав: «Не дай Бог, когось побачу, що колядуєте!». Але Бог милосердний, Він Давав нам можливість колядувати на протилежному кінці села, подалі від центру, де жило шкільне начальство. У кожного була торбинка. І пригощали нас (тодішніх) не грошима, а всілякими смаколиками: пиріжками, булочками, яблуками, горішками. Якщо хтось давав цукерки, повірте, це було круто! У магазині вибір був бідненький і не всі могли їх купити, особливо в селі. Ніхто нікому не давав грошей, так як це роблять зараз. І ніхто з дітей навіть гадки не мав про таку винагороду. Чесно, тоді існували інші цінності. У кожного покоління вони свої, все залежить від історичного моменту.

Фото: Валентина Семеняк

Другие публикации

Новини компаній